Після трьох років вони нарешті могли провести вечір у тиші
Після трьох років вони нарешті могли провести вечір у тиші
Після трьох років невизначеності, тимчасових стін і браку приватності вони змогли сказати: «У нас є дім!»
Володимир і Амелія, обоє на візках, довго переїжджали з місця на місце, намагаючись знайти клаптик простору, де відчули б стабільність і почули тишу. Війна вирвала їх із рідної Баранівки на Житомирщині й змусила тікати. Сьогодні стало краще: «Завдяки Фонду PCPM ми нарешті маємо стабільний дах над головою і можемо планувати нове життя. Чуємо тишу і власні думки».
Наче хтось прочинив двері — допомога у виїзді
Баранівка – невелике місто в Житомирській області, колись відоме своїм фарфоровим заводом. Тут Володимир і Амелія могли розраховувати на підтримку сусідів, почувалися впевнено і безпечно. Вони залишили Баранівку раптово, як тисячі інших сімей. Подружжя на візках знаходило прихисток там, де вдавалося. Для них така ситуація була особливо виснажливою. Як і багато інших, вони опинилися в так званому центрі колективного проживання, поспіхом облаштованому в хостелі в Коніні. Тіснота, шум, відсутність будь-якої інтимності й комфорту.
«Уявіть собі, це дуже складне життя, особливо болісне для людей, які пересуваються на візках», – пояснюють вони. «У хостелі було гучно, нам бракувало приватності й спокою. Про проєкт „Разом до незалежності”, який допомагає переселенцям з України виїхати з тимчасових центрів і почати самостійне життя в Польщі, ми дізналися від сусідів. Роздавали візитки. Я подумала тоді: вже всюди пробувала, може, варто спробувати і це», – розповідає Амелія.
Вони питали, чи хтось уже користувався програмою, але зрештою все довелося з’ясовувати самим. Реєстрація виявилася настільки простою, що вдалося швидко оформити всі формальності.
Новий початок
Це стало переломним моментом. Програма «Разом до незалежності», яку реалізує Фонд PCPM за підтримки МВС Польщі та ЄС, допомогла їм стати самостійними. Завдяки їй вони орендували квартиру, отримують фінансову підтримку, а також можуть розраховувати на мовні курси, професійні тренінги та консультації.
«Уже в перший день ми почули те, чого так бракувало – тишу. Після років, проведених у постійному шумі, це було неймовірним досвідом. У новому місці ми змогли нарешті пристосувати простір до наших потреб, адже в квартирі все виглядає інакше для людини, яка пересувається на візку. Тепер ми можемо жити на власних умовах», – підкреслює Володимир.
Стабільність і плани на майбутнє
Невідомо, як би склалося життя цієї родини, якби не програма Фонду PCPM. Вони навіть на деякий час повернулися в Україну. Хотіли спробувати знову почати там, але саме тоді розпочався новий російський наступ у їхньому регіоні.
«Ми повернулися до Польщі й знову шукали житло», – каже Амелія.
Нині вони планують відкрити власну справу, щоб ще самостійніше інтегруватися в суспільство, у тому числі сплачуючи податки. Як наголошують, проєкт дав їм не лише дах над головою, але й поштовх до змін і сили.
